Біографія
Михаїл (Мойсей) Кауфман – кінооператор, режисер-документаліст, фотограф-винахідник, учасник групи кіноків, брат режисера Давида Кауфмана, більш відомого як Дзиґа Вертов і оператора та режисера-еміграната Бориса Кауфмана. Народився в місті Білосток в родині єврейських інтелігентів на території сучасної Польщі. З юних років захоплювався технікою і фотографуванням. У 1914 році, рятуючись від загроз Першої світової війни, родина Кауфманів переїхала до Києва, а згодом – до Могильова. Пізніше брати перебралися на схід. До кінця 20-х років Кауфман разом із братом знімає низку фільмів, які унаочнюють лозунги, заявлені в маніфестах кіноків. Протягом цього періоду як оператор і співавтор знімає наступні фільми: «Процес есерів» (1922), «Кіно-око» (1924), «Шоста частина світу» (1926), та вже наприкінці 1920-х років в Росії розгортається боротьба з формалізмом, братів Кауфманів звільняють із «Совкіно» за перевищення бюджетів і небажання подавати на затвердження сценарії фільмів. Вони відгукуються на запрошення ВУФКУ і у 1927 році переїжджають працювати в Україну, де митці, завдяки політиці Миколи Скрипника, почувають себе ще більш вільно. На студії ВУФКУ вони знімають свої найгучніші фільми – «Одинадцятий» (1928) і «Людина з кіноапаратом» (1929). Але на зйомках останнього фільму між ними виникає конфлікт і їх творчий союз розпадається. Михаїл Кауфман продовжує знімати на ВУФКУ і як автор ідеї, режисер і оператор створює один із найбільш ліричних фільмів про Київ «Навесні» (1929), в якому вперше в українському кіно застосовує приховану камеру та інші новаторські прийоми кінозйомки. Фільм стає його особистим кіноманіфестом і втілює його погляди на кіно, які він згодом роз’яснює в своїй програмній статті «Кіно-аналіза» (журнал «Нова генерація»). Якщо Вертова критикували за механістичність, захоплення машинами, то Кауфмана після цього фільму розпинають за «біологізм». Після нього він знімає лише один фільм в Україні – «Небувалий похід» (1931), який показує успіхи колективізації на селі напередодні трагедії Голодомору.
